Соціальний педагог
Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.
У яких випадках звертатися до соціального педагога?
-
якщо у Твоїй родині є проблеми, які Тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;
-
якщо хтось примушує Тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують Твою гідність, а Ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
-
якщо Ти відчуваєш, що Тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;
-
і просто коли Тобі здається, що всі інші відвернулися від Тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...
Пам’ятка для батьків
Кращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими.
(Оскар Уайльд)
Папи і мами! Дідусі і бабусі!
Пам’ятайте!
Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я — хороший»
Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я — поганий».
Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.
Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.
Навчиться слухати свого дитяти в радості і в жалі.
Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним.
Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.
Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.
Обіймайте і цілуйте свого дитяти в будь-якому віці.
Поради батькам на кожний день
Негайне втручання при агресивних проявах
В випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:
-
Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
-
Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
-
Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
-
Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).
-
Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:
-
Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
-
Констатуюче питання («Ти злишся?»);
-
Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
-
Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
-
Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).
Зберегти позитивну репутацію дитини
Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:
-
Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
-
Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
-
Запропонувати підлітку/дитині компроміс.
Контролювати свої негативні емоції
Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.
Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.
Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.
Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:
-
Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
-
Навіювання спокою невербальними засобами;
-
Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
-
Використання гумору;
-
Визнання почуттів дитини.